Методичні рекомендації щодо викладання інтегрованого курсу
«Я досліджую світ».
На основі нового Державного стандарту затверджено дві типові освітні програми: НУШ 1 (під керівництвом О.Савченко) та НУШ 2 (під керівництвом Р.Шияна). Курс «Я досліджую світ» поєднує навчальний зміст кількох освітніх галузей. За типовою програмою НУШ 1 таких галузей три: природнича, громадянська та історична, соціальна та здоров’язбережувальна. Типовою освітньою програмою НУШ 2 таких галузей сім: мовно-літературна, математична, природнича, технологічна, соціальна та здоров’язбережувальна, громадянська та історична, інформатична. Поняття, явища, проблеми розглядаються на таких уроках молодшими школярами з точок зору кількох освітніх галузей, що в свою чергу сприяє формуванню системного мислення учнів. Даний курс має на меті формування в учнів соціального досвіду. Охоплюючи систему знань про природу і суспільство, ціннісні орієнтації в різних сферах життєдіяльності, способи дослідницької діяльності, інтегрований курс сприяє активному розвитку наукової і технологічної грамотності на основі конкретного досвіду вирішення проблем .Зауважимо, що основною освітньою галуззю в інтегрованому курсі «Я досліджую світ» визначено природничу освітню галузь. Природнича освітня галузь гармонійно інтегрується майже з усіма освітніми галузями, визначеними у Державному стандарті початкової освіти, бо природа є одним із найцінніших чинників розумового, патріотичного, трудового, естетичного розвитку особистості дитини. Навчальний курс «Я досліджую світ», у якому інтегруються 3 або 7 освітніх галузей (відповідно до обраної типової освітньої програми), володіє великими можливостями для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Це зумовлено тим, що його вивчення ґрунтується на безпосередніх дитячих спостереженнях за навколишніми явищами та об’єктами природи, елементарних дослідженнях які проводять учні. Назва інтегрованого курсу зорієнтовує вчителя на організацію дослідницької діяльності першокласників. Кожному вчителеві відомо, що молодші школярі надзвичайно допитливі, а тому дослідницький інтерес молодшого школяра при ознайомленні з багатогранністю навколишнього світу визначається наявністю таких запитань до вчителя, які потребують передусім встановлення причинно-наслідкових зв’язків і розкриття закономірностей. Отже, перед вчителем постає завдання, як зробити так, щоб учні могли шукати відповіді на власні запитання? Як правильно ставити запитання? Чи може учень скерувати власну пізнавальну діяльність самостійно? Вирішити це завдання можливо за допомогою американської стратегії навчання –навчання-дослідження на основі запитів учнів. Сутність запропонованої стратегії навчання полягає у процесі конструювання молодшими школярами знань на основі формулювання власних запитів та пошуку відповідей на них. Слушною є думка співавтора підручника з інтегрованого курсу «Я досліджуюсвіт» І. Большакової, яка відзначає, що під час навчання за стратегією Inquri-basedlearning, учитель не подає учням теоретичну інформацію, а спрямовує роботу таким чином, щоб учень самостійно ставив запитання; проводив дослідження, спостерігав, експериментував; робив висновки; формулював та обговорював власні ідеї, спираючись на наукові факти; розвивав критичне мислення. Під час такого навчання вчитель виступає в ролі фасилітатора, модератора .
Зміст природничої, соціальної і здоров’язбережувальної, громадянської та історичної, технологічної, інформатичної освітніх галузей у другому класі об’єднуються, утворюючи інтегрований курс «Я досліджую світ», для якого типовим навчальним планом встановлено тижневе навантаження 3 год.
Проблема міжпредметної інтеграції є одним із чинників змін в початковій освіті, що зумовило скорочення переліку предметів, орієнтацію на формування ключових та предметних компетентностей, цінностей, урахування потреб і можливостей учнів.
Тематичну основу курсу складають змістові лінії, які визначені Державним стандартом початкової освіти і охоплюють складники освітніх галузей в їх інтегрованому змісті. Типовою освітньою програмою інтегрованого курсу для другого класу визначено особистісний поступ молодших школярів на основі формування цілісного образу світу в процесі засвоєння різних видів соціального досвіду, який охоплює систему інтегрованих знань про природу і суспільство, світоглядних орієнтацій, формування інформатичної, технологічної й інших ключових компетентностей, необхідних для життя та продовження навчання, ціннісні орієнтації в різних сферах життєдіяльності та соціальної практики, способи дослідницької поведінки, які характеризують здатність учнів розв’язувати практичні задачі.
Компетентнісний підхід — ключова ознака презентації змісту, процесу і результатів навчання в інтегрованому курсі. Це передбачає не лише достатній обсяг інформації про об’єктпізнання, йогоякість, але й забезпечення дослідницької активності учнів у вияві причиново-наслідкових зв’язків; надання переваги знанням, які можна здобути самостійно, застосовувати набутий досвід у нових ситуаціях.
Новий ступінь навчання в 2-му класі базується на результатах отриманих у першому класі. Опрацювання програмового змісту ґрунтується на частково-пошуковому методі навчання, який спрямований на розв’язання стрижневого завдання предмета, пов’язаного із формуванням способів навчально-пізнавальної діяльності учнів; мисленнєвих дій та операцій; вироблення уміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки у природі.
Чільне місце у реалізації інтегрованого курсу відводиться творчим завданням, які передбачають застосування знань у незнайомій ситуації (включають вправи з елементами пошукової й дослідницької діяльності, з елементами творчості).
Широко мають застосовуватися завдання, спрямовані на формування навиків самостійної роботи учнів з інформацією, засвоєння норм етичного, естетичного, морального ставлення людини до природи.
В основу навчання має бути покладено діяльнісний підхід, який покликаний змістити акценти в освіті на активну діяльність. Діяльнісний підхід – є цілеспрямованою системою націленою на результат, який може бути досягнутий тільки у тому випадку, коли буде зворотній зв’язок. Тому у навчанні даного курсу перевага надається практичним роботам, демонстраційним і лабораторним дослідам, спостереженням в природі, екологічному моделюванню та прогнозуванню, вирішенню ситуативних завдань, а також практичній діяльності з охорони природи.
Важливе значення у формуванні особистісного ставлення до об’єктів вивчення належить практико-орієнтованим проектам, які передбачають вивчення природи рідного краю, проблем, пов’язаних з навколишньою природою, формують в учнів емоційно-ціннісне ставлення до природи.
Реалізуючи інформаційні проекти – розповіді в самій різноманітній формі – усній, письмовій, вокальної пісні, підготовці презентаційних матеріалів тощо, у школярів формують способи самоорганізації навчальної діяльності, вміння роботи з інформацією (пошук необхідної інформації в довідкових виданнях, в тому числі на електронних носіях, у мережі Internet), комунікативні та комунікаційні уміння та навички.
Рекомендовано залучати учнів другого класу і до участі у творчих проектах, що створює умови для творчого потенціалу молодших школярів. Кінцевим продуктом творчого проекту можуть бути малюнок, журнал, альманах, газета, екологічний знак, плакат, постер, збірка, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято, вистава, сценка, годівниця, тощо.
Проектну діяльність необхідно спрямовувати не стільки на поглиблення знань учнів з певного питання, скільки на набуття досвіду самостійного виконання завдань, уміння формулювати задачі і ставити запитання, працювати в команді, знаходити нестандартні і оригінальні рішення проблеми, розкрити свій індивідуальний потенціал, проявити творчість.
У 2 класі значну увагу приділяють дослідницькому методу навчання, який передбачає організацію процесу отримання нових знань. Принципова відмінність дослідження від проектування полягає в тому, що дослідження не передбачає створення будь-якого заздалегідь планованого об’єкта. Дослідження – це процес пошуку невідомого, нових знань, а проектування – вирішення певного, чітко усвідомленого завдання. Уміння проводити самостійні дослідження, осягнення істини легко прищеплюються і переносяться в подальшому на всі види діяльності, якщо вчитель створює для цього певні умови.
Однією із пропонованих форм роботи у 2 класі є екскурсія (кожної пори року). Вона дозволяє проводити спостереження, вивчати тіла і явища природи в природних або штучно створених умовах. Зміст екскурсій повинен мати безпосередній зв’язок і з пройденим на попередніх уроках матеріалом, або випереджувальний характер. У той же час отримані на екскурсіях результати спостережень і зібрані матеріали доцільно використовувати на наступних уроках. Екскурсія в природу є однією з доступних форм роботи з молодшими школярами з краєзнавства, у ході якої учні знайомляться з тілами і явищами природи в межах свого району, села, міста.
Організовуючи урок-екскурсію потрібно пам’ятати, що такі уроки мають іншу структуру і потребують певних завдань для кожного етапу уроку. Перед проведенням екскурсії потрібно скласти список і підготувати необхідне обладнання (блокнот, олівці, ручки, пакетики для збору природного матеріалу, гербарні папки, сачки, біноклі, лупи, гномон, компас, термометр, мірна стрічка, снігомірна лінійка (рейка), картки-визначники тощо); продумати місце, час проведення екскурсії, розробити маршрут, підібрати загадки, вікторини, вірші, ігровий матеріал тощо, підготовити інструктаж. Під час вступної бесіди окреслюють тему, мету екскурсії, актуалізують набутий досвід з теми. Самостійна робота учнів під час екскурсії супроводжується коментарями вчителя. Важливим етапом уроку-екскурсії є звітування дітей про виконану роботу, демонстрація зібраного матеріалу. За необхідності вчитель (або учень) може виступити з додатковими повідомленнями. Завершується екскурсія заключною бесідою та підведенням підсумків.
на педраді : "Адаптація учнів 5 класу до навчання в основній школі"
Упродовж
усього життя нам (і дорослим, і
дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи,
дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового
режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі
Перехід із молодшої школи до
основної пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування,
діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального
досвіду.
Адаптація дитини до навчання
в середній школі відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний
зі значним навантаженням на всі системи організму.
Як свідчить аналіз, учителі,
які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п’ятикласниками й
іншими школярами основної школи. І як результат – завищені вимоги до цих учнів,
зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до
навчання може ускладнити процес адаптації школярів.
Здається, тільки-но діти і
батьки адаптувалися в початковій школі, як необхідно переходити до п’ятого
класу, до середньої школи. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей
втрачається інтерес до навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і
непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і
однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну
систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків,
психолога. Відвідуючи уроки у 5-му класі я побачила що, п’ятикласникам у школі
цікаво: вони прагнуть бути активними, розумними, вони хочуть щоб їх побачив,
оцінив новий учитель і помітив у них усе найкраще.
Але ж і ми, вчителі, також
проходимо період адаптації: нам потрібно запам’ятати нових учнів, вивчити їхні
особливості, переключитися на роботу з п’ятикласниками, враховуючи основні
психологічні особливості дітей цього віку. І чим швидше ми, вчителі, і учні
знайдемо ті спільні шляхи, тим швидше пройде адаптація в учнів 5-го класу. А це
є (я маю на увазі спільні шляхи):
- вміння вчителя ставити
посильні вимоги зі свого предмета;
- уміння класного керівника
згуртувати колектив, сформувати культуру поведінки й навички спілкування;
- уміння учнів реально
оцінювати свої можливості.
У Державному стандарті
базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту
предметів школи ґрунтується на принципі наступності між початковою й основною
школою. Проблема наступності між початковою й основною школою є складовою
загальної проблеми наступності в навчально-виховному процесі.
Більшість дітей переживає
перехід у основну школу як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим,
що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му
класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.
Що викликає стрес у
п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені
вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна
«статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить
серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога,
боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють
їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати
забудькуватими, неорганізованими.
П’ятикласники пристрасно
бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими
труднощами, часто розчаровуються.
Усі зазначені причини нерідко
виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і
потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а
й батьків, а головне – самого підлітка.
Забезпечення наступності є
однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в
основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для
розв’язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в
період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі,
адміністрації, учителям, батькам необхідно:
- ураховувати індивідуальні та
психологічні особливості 10-11-річних школярів;
- постійно спиратись на попередні
знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх
удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;
- здійснювати обов’язкову підготовку
школярів до засвоєння нових навчальних компетентностей;
- забезпечити систему взаємозв’язків у
змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та
зв’язок між окремими етапами навчального процесу;
- створювати освітньо-дидактичні ситуації,
в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ
власних емоцій;
- забезпечити систему оптимальних вимог
до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з
ними на всіх етапах навчання;
- упроваджувати засоби стимулювання та
заохочення дітей до пізнавальної діяльності;
- розвивати рефлексивні вміння дивитись
на себе з «боку»;
- формувати навички самоконтролю й
самооцінки:
- аналізувати причини неуспішного
адаптаційного періоду;
- запроваджувати способи, спрямовані на
подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.
Отже, успішній адаптації учнів 5-х класів до
навчання в основній школі сприятимуть цілеспрямована координація дій учителів,
їхній професіоналізм і досвідченість.
ПАМ'ЯТКА
КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ
·
Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи
групи.
·
Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу
(зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах,
конкурсах).
·
Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди,
анкетування, доручення).
·
Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
·
Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
·
Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
·
Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе,
ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні
вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.
ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ
ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ
·
Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів.
Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
·
Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.
·
Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини,
ніж потім подолати недовіру.
·
Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал,
інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
·
Ніколи не
використовуйте оцінку як засіб покарання учня. Оцінка досягнень повинна
орієнтуватися на успіх, сприяти мотивації навчання, а не її зниженню.
·
Фіксуйте
позитивну динаміку в розвитку кожного учня (не порівнюйте Катерину і Миколу, а
порівнюйте Миколу сьогодні і вчора).
·
Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь
їх чіткого виконання.
·
Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи
над помилками.
·
Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та
писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
·
Забезпечуйте систематичне повторення.
·
Уникайте перевантаження дітей.
·
Налагоджуйте
емоційний контакт з батьками школярів.
Відвідуйте уроки колег, які
викладають у 5-х к ласах.
Виступ на загальношкільних батьківських зборах
"Єдність сім'ї та школи у вихованні млодого покоління"
Життя дитини складається з двох важливих сфер: школа і сім’я, які зазнають
змін та розвитку.
Родина та школа
— це два соціальні інститути, від злагодженості дій яких залежить ефективність
процесу виховання дитини.
Щоб виростити
повноцінну людину, культурну, моральну, творчу, необхідно, щоб вчителі та
батьки діяли як союзники. Взаємовідносини родини і школи важливі не тільки в
перші роки перебування дитини в школі, але й у старшому віці, адже саме в школі у дитини з'являється шанс для
самовираження, виявлення своїх талантів.
В Україні, як і в інших країнах світу склалася система
виховання, в якій втілилася самобутність народу. Нині під впливом національно –
виховних традицій народу поступово відроджується національна система виховання,
функціонування якої відповідає таким реаліям сьогодення, як перехід України на
ринкову економіку, відродження в усіх сферах життя українського суспільства і
процес розбудови незалежної держави.
Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні – це науково обґрунтована
система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність
соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до
суспільства і держави, інших людей,
праці, природи, мистецтва, самої себе.
Виховна робота в школі спрямована на реалізацію Програми «Основні орієнтири
виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»,затвердженої наказом МОН України №1234 від 31.10.2011р.
Орієнтири передбачають залучення учнів до різних форм творчої та суспільно
корисної діяльності. Зокрема: пізнавальної,оздоровчої, трудової,
художньо-естетичної, спортивної, ігрової, культурної, екологічної,що
організовуються у позаурочний час.
Школа ставить
перед собою багато завдань: і виховні, і навчальні, і просвітницькі. Школа може
допомогти батькам при вирішенні багатьох питань виховання, але вона ніколи не
зможе конкурувати з родиною. Саме родина є сильним засобом у формуванні
особистості дитини.
Саме в родині дитина отримує перші уроки ціннісного ставлення до людей.
Ціннісне
ставлення до людей проявляється у моральній активності
особистості, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності,
справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, терпимості до
іншого, миролюбності, доброзичливості, готовності допомогти іншим,
обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні
працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам
несправедливості, жорстокості. Показник моральної вихованості особистості — це
єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова і діла, наявність
активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.
Морально-етичне виховання передбачає
оволодіння нормами і правилами моральної поведінки, формування почуттів і
переконань, умінь та навичок, тобто спрямоване на формування моральної зрілості
особистості.
Завданням є
сприяння усвідомлення учнями загальнолюдської і народної моралі, готовності
жити й діяти за принципами гуманізму.
Також у сім’ї варто говорити
про ціннісне ставлення до себе.
Ціннісне
ставлення до себе передбачає
сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних,
духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей
та учнівської молоді активної життєвої позиції.
Ціннісне ставлення до свого фізичного "Я" - це вміння особистості
оцінювати свою зовнішність, тілобудову, поставу, розвиток рухових здібностей,
фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність,
здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси, статеву
належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров’я та
турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя,
активний відпочинок.
У нашій школі одне з перших місць
відводиться збереженню життя та здоров’я учнів. Насамперед - це створення умов
для нормального фізичного розвитку, а саме: збалансоване повноцінне харчування
, організація медичного обслуговування, обладнані спортивні зали та майданчики.
Кожним класним керівником ведеться листок здоров’я, де вчителями та медичною
сестрою відмічаються відхилення у здоров’ї
дітей, що враховується під час навантаження учнів на уроках фізичної
культури. Для учнів, які мають здібності до спорту працюють секції
волейболу, баскетболу, легкої атлетики,
футболу. Щорічно проводяться змагання між класами з цих спортивних дисциплін. Команди дівчат та юнаків з
волейболу під керівництвом Сировець Н. В. та Дунаєвського В. О. посіли перші місця на районній спартакіаді.
Ціннісне
ставлення до свого фізичного "Я" включає сформованість таких життєвих компетенцій як особиста культура
здоров’я та вміння сказати «ні»
шкідливим звичкам. Для цього класними керівниками регулярно проводяться бесіди
та інструктажі з безпеки життєдіяльності на уроках, перервах, в позаурочний та
канікулярний час. У 7-11 класах на виховних годинах з превентивною метою
проводяться бесіди на теми: «Шкідливі звички заважають усім»( 7-А) , дискусія
«Паління та пияцтво лише особиста справа»( 10 -А), «Причини та наслідки
вживання наркотиків. Що таке наркотична залежність.»(11 – Б ). До дня боротьби
зі СНІДом проведено зустріч дев’ятикласників з
соціальним працівником на тему: «Зупинимо СНІД, поки він не зупинив нас.» Ця тема також обговорювалася у класах на уроках основ
здоров’я , біології та виховних годинах.
Ціннісне ставлення до свого психічного "Я" передбачає вихованість
у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу -
думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив,
ідеалів, цінностей, ставлень. Важливо навчити зростаючу особистість сприймати
себе такою, якою вона є, знати свої позитивні і негативні якості, сприяти
формуванню в неї готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної
самокритичності,самопізнання, самореалізації, самоствердження та самооцінки. З
цією метою у класних колективах проводилися бесіди «У пошуках власного
ідеалу»(6-Б), «Мій ідеал»(8-А), «Як стати особистістю»(10-А). На уроках та в позаурочний час учні досліджують
факти з біографій відомих людей, які розпочали свою кар’єру у ранньому віці,
показують свої обдарування та таланти, порівнюють їх із можливостями своїх
батьків та роблять висновки про те, що вони самі можуть зробити для розбудови
нашої держави. Також учні та їх батьки
стали частіше звертатися з різними проблемами до шкільного практичного
психолога.
Ціннісне
ставлення, до свого соціального "Я" виявляється у таких ознаках:
здатності орієнтуватися та пристосовуватися до нових умов життя, конструктивно
на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні
спільної праці з дорослими та однолітками; вмінні запобігати конфліктам,
справедливому і шляхетному ставленні до інших людей, готовності до виконання різних соціальних ролей. Щоб сформувати соціально
адекватну особистість класними керівниками проводяться бесіди, тренінги,
інформування. Так 15 листопада у день толерантності учнями 11 класу було
проведено хвилини інформування для 5-6 класів «Що таке толерантність», у класах
проводилися години спілкування «Почуття гумору та жарти. Користь чи шкода.»
Практичним психологом серед старшокласників було проведено тестування «Чи
конфліктна ти людина?» та тренінг «Як уникнути конфліктів».
Отже, ми можемо впевнено
стверджувати, що батьки і педагоги - дві потужні сили у процесі становлення
особистості кожної людини, роль яких неможливо перебільшити. І тільки
тоді, коли між школою та сім’єю буде повне взаємопорозуміння, взаємодоповнення, співтворчість, ми досягнемо
бажаних результатів у вихованні й освіті молодого покоління.Виступ на педагогічній раді "Система патріотичного виховання у школі"
Становлення
української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція
України у світове та європейське співтовариство, а останній
рік буремні події на сході України передбачають
орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями виховної
роботи з молоддю, зумовлюють необхідність вирішення проблеми виховання національно свідомих
громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до захисту
Батьківщини, до плідної праці в ім’я рідного народу. Пріоритетним напрямком
виховання дітей та молоді в національній системі освіти є патріотичне
виховання.
Патріотичне виховання — планомірна виховна діяльність,
спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго
відношення до батьківщини та до представників спільних культури або країни.
Таке виховання включатиме розвиток любові до батьківщини,
національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови,
культури, традицій; покликане формувати громадянина-патріота, виробляти
у нього глибоке розуміння громадянського обов'язку, готовність у будь-який
час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і
військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного самовдосконалення, а
також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського
народу, його Збройних Сил, потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального
спілкування.
Система освіти загалом і
загальноосвітня школа зокрема мають ефективно вирішувати складні завдання патріотичного виховання, які знайшли
своє відображення в таких нормативних документах:
Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Наказ МОН України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх
справ від 21.10.2013 № 1453/716/997 "Про Програму патріотичного виховання
учнівської та студентської молоді в навчальних закладах України та План заходів
Естафети Перемоги на 2013-2015 роки"
Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, МОН України,
Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від
27.10.2009 №754/981/538/49 "Про затвердження Концепції
національно-патріотичного виховання молоді"
«Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних
закладів України’» Наказ МОН
України №1243 від 31.10.2011.
Метою патріотичного
виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано
розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну
державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки,
цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу,
громадянському миру і злагоді в суспільстві.
Основними завданнями військово – патріотичного виховання є:
·
утвердження в
почуттях особистості патріотичних цінностей, поваги до культурного та
історичного минулого України;
·
виховання поваги до
Конституції України, Законів України, державної символіки;
·
підвищення престижу
військової служби як виду державної служби, культивування ставлення до солдата
як до державного службовця;
·
формування мовної культури, оволодіння і
вживання української мови як духовного коду
нації.
- виховання
в учнів свідомого виконання свого громадянського обов’язку;
- формування
духовної і психологічної готовності майбутніх воїнів захищати українську
державу;
- виховання
морально-бойових якостей;
- формування
в учнів ведучих мотивів до оволодіння військовими знаннями, високого рівня
фізичної підготовки та витривалості;
- розвиток
в учнів загальнолюдських цінностей, національної гордості, культури
міжнародних відносин, морально-психологічних якостей громадянина-патріота;
- удосконалення
організацію, форми і методи військово-патріотичного виховання
допризовників.
·
визнання й
забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і
суспільства;
·
усвідомлення
взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною
відповідальністю;
·
формування етнічної
та національної самосвідомості, любові до рідної землі, держави, родини,
народу; визнання духовної єдності населення усіх регіонів України, спільності
культурної спадщини та майбутнього;
·
формування
толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій.
Патріотичне виховання
молоді здійснюється за такими напрямами:
державний — базується на забезпеченні державою системи
героїко-патріотичного та патріотичного виховання;
соціальний — ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні,
орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та
інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв
і традицій українського народу;
військовий — передбачає вивчення військової історії України,
переможних битв Радянської Армії, основних зразків техніки і озброєння Збройних
Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної
загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;
психолого-педагогічний — ґрунтується на вивченні психологічних особливостей
молоді, урахуванні їх у процесі підготовки юнаків до військової служби,
проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду
героїко-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;
правовий — передбачає формування глибоких правових знань,
прищеплення високої правової культури.
Військово-патріотичні заходи за змістом і
спрямованістю можуть бути:
а) інформаційного, просвітницького характеру (лекції,
політінформації, конференції, зустрічі, тематичні вечори, бесіди);
б) дійового, практичного спрямування
(окремі види змагань, конкурси, гурткова і шефська робота, екскурсії, робота з
вдосконалення навчально-матеріальної бази закладу освіти);
в) комплексні, з усвідомленням їх суспільної і особистісної
значущості (дискусії, огляди-конкурси, військово-спортивні свята, походи по
місцях бойової та трудової слави народу України, тижні оборонно-масової
роботи )
г)наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, виставки дитячої
творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту
України від 31.10.2011 № 1243, яким затверджено ‘’Основні орієнтири виховання
учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України’’ патріотичне
виховання відповідає орієнтиру «Ціннісне ставлення
особистості до суспільства і держави».
Згідно з річним планом
школи, з метою формування громадянина патріота, глибокого розуміння громадянського обов’язку,
готовності у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодіння військовими знаннями, а також з метою вивчення бойових
традицій та героїчних сторінок історії українського народу, його Збройних Сил в
школі проводилися такі виховні заходи:
·
Лінійки, присвячені 69 та 70 річниці визволення України від
німецько-фашистських загарбників (слайд); зустрічі з ветеранами ВВв (слайд);
несення Почесної варти біля Меморіалу Слави та покладання квітів до Вічного
вогню(слайд);
·
Зустрічі з ветеранами (слайд);
·
Шефська допомога ветеранам ВВВ (слайд);
·
Екскурсії по місцях партизанської слави; (слайд);
·
Лінійки-реквієми пам’яті жертв голодомору та політичних репресій (слайд);
пам’яті Небесної сотні (слайд); пам’яті солдат, що загинули в Афганістані
(слайд);
·
Зустріч старшокласників з воїнами
АТО – випускниками нашої школи Малими Владиславом та Ярославом;
·
Святкова лінійка – привітання «День
збройних сил України» -
9 –Б клас, класний керівник Хлопчик
Н. В.;
·
«Козацькі розваги» - для учнів початкових класів (Рудь
Г. І.) (слайд);
·
змагання для учнів 5х класів, які були організовані
учнями 9-А класу, класний керівник
Петрожицька Л.М .; (слайд);
·
конкурси патріотичної пісні для учнів початкових
класів - 4 В клас, класний керівник Шевчук О. П. (слайд);
-
В умовах, наближених до воєнних, коли солдати нашої армії потребують як
матеріальної так і моральної допомоги, наші учні долучилися до активної
волонтерської діяльності, виявляючи цим активну громадянську позицію та
милосердя. - Доброчинні ярмарки та
акції: «Допоможи дітям, чиї батьки служать в зоні АТО», «Напиши листа солдату»,
«Подарунок солдату до дня Святого Миколая», збір та відправка гуманітарної
допомоги для захисників східних кордонів України останнім часом стали дуже
актуальними та проводяться зі щирістю та повагою до наших солдат. (слайд).
Формуванню мовної культури,
оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації сприяють
такі заходи:
·
«Наша мова солов’їна» (до Дня української писемності та мови) –6-Б клас,
класний керівник Корженкова Г. О.; (слайд).
·
Протягом минулого навчального року у школі проходили заходи , присвячені
200-річчю Великого Кобзаря.; (слайд).
·
Активну участь приймали учні
нашої школи у районних заходах до Дня
Соборності України, конкурсах імені П. Яцика та
юних поетів « З Україною в серці»; (слайди);
·
У конкурсі юних поетів « З
Україною в серці» учениці 4-А класу Крук Ю. та Рутковська Н. посіли відповідно
І та ІІІ місця, учениця 10-А класу Швець Н. зайняла ІІ місце. ?
Формуванню етнічної та національної самосвідомості,
любові до рідної землі, держави, родини, народу; визнання духовної єдності
населення усіх регіонів України сприяли:
·
Лінійка до Дня Соборності України «Україна – єдина країна» (3-Б , Сметанюк)
(слайд);
·
Конкурс поезії
на патріотичну тематику у 2х класах (Гуменюк, Гордун, Киценко). (слайд).
·
Уроки Захисту Вітчизни,
військово-польові збори, заняття на секції кульової стрільби у шкільному тирі -
формує готовність юнаків старшого шкільного віку до строкової військової
служби в Збройних Силах України. (слайд).
Учнями школи ведеться активна пошукова робота
таким чином поповнюються матеріали в Куточках бойової слави. (слайд).Учні 10- Б класу під керівництвом класного
керівника Лазур Т. Г. створили проект краєзнавчого напрямку «Мій край - Бершадщина»,
11-Б – проект «Герої не вмирають»
Досвід роботи школи показує, що
військово-патріотичне виховання учнів у дусі постійної готовності до захисту
своєї Вітчизни необхідно проводити систематично,
цілеспрямовано і наполегливо.
Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття
патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до
українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення
спільності власної долі з долею Батьківщини, досконале володіння
українською мовою.
ХТО НЕ ЗНАЄ СВОГО МИНУЛОГО ,ТОЙ НЕ ВАРТИЙ СВОГО МАЙБУТНЬОГО!
Не питай, що твоя
батьківщина може зробити для тебе, — запитай, що ти можеш зробити для своєї
батьківщини.
Джон Кеннеді
Виступ на
методичному об’єднанні
Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів
української мови
Сучасне суспільство вимагає
виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно
взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання
цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини,
умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися
в житті суспільства. Саме ці
пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи,
головне завдання якої – підготувати компетентну особистість, здатну до
знаходження правильних рішень у конкретних навчальних, життєвих, а в
майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є
реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість
освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості.
Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності
людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою
характеристикою особистості.
Запровадження компетентнісного підходу в навчанні
передбачає реформування освіти за такими основними напрямами:
– уточнення мети (цілей) навчання;
– удосконалення змісту навчання;
– оновлення навчально-методичного забезпечення
навчального процесу (створення нових підручників, посібників, дидактичного
матеріалу, мультимедійних засобів тощо);
– добір ефективних методів, прийомів навчання і форм
організації навчальної діяльності;
– підготовка вчителя до реалізації компетентнісного
підходу в навчанні.
Метою навчання української мови в умовах
компетентнісного підходу є формування предметних компетенцій, змістове
наповнення яких випливає зі змісту ключових.
Нагадаємо, що ключові компетенції формуються в процесі
реалізації цілісного змісту освіти загальноосвітньої школи, а предметні –
передбачені змістом конкретного предмета і набуваються впродовж конкретного
року або ступеня навчання.
Формування ключових компетенцій реалізується в
освітніх галузях і навчальних предметах. При цьому кожний предмет забезпечує
реалізацію тих складових змісту ключових компетенцій, для формування яких має
необхідні умови. З огляду на свою специфіку, предмет українська мова спроможний
забезпечити формування і розвиток таких ключових компетенцій як: комунікативна,
соціальна, загальнокультурна, уміння вчитись.
Для забезпечення ключової комунікативної компетенції в учнів необхідно
сформувати готовність до спілкування з іншими людьми. З цією метою у процесі
навчання української мови школярі повинні оволодіти:
– різними видами мовленнєвої діяльності (аудіювання,
говоріння, читання, письмо);
– мовою як засобом спілкування.
Ключова соціальна компетенція передбачає здатність
діяти в життєвих ситуаціях відповідно до соціальних норм і правил. Для цього на
уроках української мови в учнів треба формувати здатність:
– продуктивно співпрацювати з різними партнерами в
групі та команді;
– виконувати різні соціальні ролі;
– брати на себе відповідальність за прийняті рішення
та їх виконання.
Загальнокультурна ключова компетенція
стосується сфери розвитку культури особистості в усіх
її аспектах. Реалізація цієї компетенції в процесі навчання української мови
передбачає передусім формування:
– культури міжособистісних відносин;
– толерантної поведінки;
– моральних якостей;
а також ознайомлення з:
– культурною спадщиною українського народу;
– найважливішими досягненнями національної науки й
культури;
– визначними подіями та постаттями в історії України.
Ключова компетенція уміння вчитись
проявляється у здатності учня організовувати і
контролювати свою навчальну діяльність. Ця компетенція реалізується на уроках
української мови шляхом формування мотивації навчання і здатності:
– організовувати свою працю для досягнення результату;
– виконувати розумові операції й практичні дії;
– володіти уміннями й навичками самоконтролю та
самооцінки.
На основі визначеної мети компетентнісно орієнтованого
навчання української мови і відібраного змісту тих ключових компетенцій,
формування яких спроможний забезпечити цей предмет,
можна визначити предметні компетенції.
Їх ми виділяємо
чотири, а саме: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна.
Мовленнєва компетенція включає:
– здатність розуміти зміст і головну думку усних і
письмових висловлювань;
– здатність вести діалог з дотриманням правил
мовленнєвого етикету;
– уміння будувати повноцінні в комунікативному
відношенні усні і письмові зв’язні висловлювання, які відображають знання учнів
про предмет розмови, їх думки, почуття, наміри;
– уміння налагоджувати взаємодію з оточуючими, будуючи
відповідним чином свої висловлювання.
Мовна компетенція передбачає володіння:
– доступнім і необхідним обсягом мовних знань;
– здатністю застосовувати мовні засоби у власному
мовленні відповідно до орфоепічних, лексичних, граматичних, орфографічних,
синтаксичних, стилістичних норм літературної мови.
Соціокультурна компетенція покликана сприяти
загальнокультурному розвиткові молодших школярів, адаптації їх до життя в
певному соціальному середовищі, а тому передбачає:
– знання про свою державу Україну;
– здатність використовувати в мовленнєвій знання про
особливості української національної культури, звичаї, традиції, свята;
– знання і використання у власному мовленні найбільш
відомих малих українських фольклорних форм;
– уміння успішно користуватися мовою під час виконання
різноманітних соціальних ролей;
– знання формул національного мовленнєвого етикету і
вміле використання їх під час спілкування;
– дотримання етикетних правил спілкування з
представниками різних вікових груп і статусів;
– здатність вирішувати за допомогою мови різні
навчальні і життєві проблеми.
Діяльнісна компетенція передбачає володіння
загальнонавчальними уміннями і навичками, які поділяються на чотири групи:
1) навчально-організаційні – здатність розуміти
визначену вчителем мету навчальної діяльності, організовувати робоче місце,
раціонально розподіляти час, планувати послідовність виконання завдання,
організовувати навчальну діяльність у взаємодії з іншими її учасниками (у парі,
малій групі);
2) навчально-інформаційні – здатність самостійно
працювати з підручником, шукати нову інформацію з різних джерел, користуватися
довідниковою літературою, зосереджено слухати матеріал, зв’язно, послідовно,
доказово відповідати, вести діалог;
3) навчально-інтелектуальні і творчі – здатність
аналізувати мовні явища, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати,
встановлювати та пояснювати причиново-наслідкові зв’язки, вилучати зайве,
групувати й класифікувати за певними ознаками, висловлювати аргументовані
критичні судження, доводити власну думку, переносити знання й способи
діяльності в нову ситуацію, застосовувати аналогію;
4) контрольно-оцінні – уміння використовувати різні
способи перевірки та контролю своєї діяльності, знаходити і виправляти помилки,
оцінювати власні навчальні досягнення.
Відповідно до зазначених предметних компетенцій основними завданнями
початкового курсу української мови є:
1) формування в учнів мотивації вивчення української
мови;
2) гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої
діяльності — слухання, говоріння, читання і письма;
3) формування комунікативних умінь;
4) опанування найважливіших функціональних складових
мовної системи;
5) соціально-культурний розвиток особистості;
6) формування вміння вчитися.
Для забезпечення визначених предметних компетенцій і
реалізації основних завдань початкового курсу української мови необхідно
відібрати відповідне змістове наповнення предмета українська мова. Воно
представлене чотирма змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною і
діяльнісною.
Основною змістовою лінією є мовленнєва. Мовна,
соціокультурна та діяльнісна лінії забезпечують реалізацію мовленнєвої.
Мовленнєва змістова лінія
передбачає формування і розвиток мовленнєвої
компетенції. Зміст
цієї лінії включає:
– слухання і розуміння усних і письмових висловлювань;
– читання доступних текстів;
– побудова діалогів;
– створення усних і письмових зв’язних висловлювань.
Мовна змістова лінія покликана забезпечити формування
мовної компетенції. До змісту цієї лінії належать одиниці мовних рівнів:
– текстологічного – будова тексту, типи і стилі
текстів;
– синтаксичного – словосполучення, речення, види
речень за метою висловлювання й інтонацією, звертання, головні і другорядні
члени речення, однорідні члени речення;
– морфологічного – частини мови, їх граматичні форми;
– лексичного – значення слова, лексичні групи слів
(багатозначні слова, пряме і переносне значення слів, синоніми, антоніми,
омоніми), лексична сполучуваність слів;
– фонологічного – звуки мовлення, склад, наголос,
інтонація.
Соціокультурна змістова лінія
спрямована на формування соціокультурної компетенції.
Зміст
цієї лінії включає:
– державну символіку України;
– особливості української національної культури;
– малі фольклорні форми;
– соціальні ролі;
– формули національного мовленнєвого етикету;
– етикетні правила спілкування.
Діяльнісна змістова лінія
передбачає формування в молодших школярів діяльнісної
компетенції. До змісту цієї лінії належать загальнонавчальні уміння і навички:
1) навчально-організаційні;
2) навчально-інформаційні;
3) навчально-інтелектуальні і творчі;
4) контрольно-оцінні.
Компетентнісно зорієнтований зміст початкового курсу
української мови і державні вимоги до навчальних досягнень учнів визначено в
новій редакції Державного стандарту початкової загальної освіти і буде
конкретизовано в базовій навчальній програмі для 1-4 класів. Варто підкреслити,
що у державних вимогах до навчальних досягнень учнів здійснюється акцент на
застосування загальнонавчальних, мовних, мовленнєвих і соціокультурних знань,
умінь і навичок в мовленнєвій практиці з метою розв’язання комунікативних
завдань, адаптації школярів до соціального середовища.
Немає коментарів:
Дописати коментар